Створено: 27 січня 2016 Автор: Аліна Стовба

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ( справа № 6-1486цс15 від 04.11.2015 р.)

При розгляді справи судом було встановлено, що у 11 липня 2003 року спадкодавець склала заповіт, яким заповіла позивачу усе своє майно. Проте, відкриття спадщини позивачка дізналася лише у серпні 2014 року, отримавши лист від Третьої Київської державної нотаріальної контори, оскільки проживала окремо від спадкодавці й не знала про її смерть. У видачі свідоцтва про прийняття спадщини їй було відмовлено у зв’язку з пропуском шестимісячного строку для звернення із зазначеною заявою. Саме тому позивач звертався до суду з вимогою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи обставини справи Верховний Суд України прийшов до висновку, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Варто зазначити, що така правова позиція ВСУ суттєво обмежує спадкоємців у можливості реалізації свого права на спадкування в силу обставин від них незалежних.
Аналіз судової практики вказує на те, що при вирішенні подібних справ суди, мають враховувати рівень спорідненості між спадкодавцем та спадкоємцем та наявність поважних причин, за яких особа не могла знати про смерть спадкодавця. Так як законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин, дане поняття є оціночним і повинно вирішуватись судом з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Саме тому, непоінформованість спадкоємця про смерть спадкодавця, при наявності доказів про обставини, які унеможливлюють отримання такої інформації, має враховуватися судами як поважна причина пропуску строку прийняття спадщини. В протилежному випадку це призводить до позбавлення спадкоємця законного права на спадщину.

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ