Створено: 03 листопада 2013 Автор: Микола Луцюк

08 липня 2013 року Президентом України Віктором Януковичем було підписано Закон України «Про судовий збір».

Цим законом було визначене єдине поняття судового збору в Україні – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Тобто, судовий збір, який включається до складу судових витрат, є неподатковим платежем, і передбачає готовність особи, яка звертається з позовом до суду, добровільно сплатити такий збір.

Але так було раніше.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 року (вступив в силу 23 жовтня 2013 року), статтю 1 було доповнено та викладено в такій редакції:

«Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.» А також було встановлено і ставку судового збору за притягнення особи до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення (ніби й не дуже велику – 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, на сьогодні це становить 34 грн. 41 коп.).

Цим же Законом від 19.09.2013 р. було доповнено і Кодекс України про адміністративні правопорушення, зокрема, статтею 401:

«Стаття 40-1

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом».

Таким чином, по кожній справі, де особа притягається до адміністративної відповідальності, в разі винесення суддею постанови про це, правопорушник повинен сплатити до казни (окрім, наприклад, штрафу), ще й 34,41 грн.? – Виходить так.

І це – за здійснення правосуддя, якого така особа не замовляла!

Стягнення судового збору з учасників процесу в справах про адміністративні правопорушення суперечить статті 130 Конституції України, якою обов’язок щодо забезпечення фінансування та створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів покладено на державу, а не на вказаних осіб, які і без того несуть відповідальність за шкоду, заподіяну адміністративним правопорушенням (у тому числі й такий вид адміністративного стягнення, як штраф, виплачена сума якого зараховується до Державного бюджету України).

На відміну від позивачів, які за власною ініціативою звертаються до загальних, господарських чи адміністративних судів з відповідними позовами, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, залучаються до участі у судочинстві не з своєї волі, а тому виглядає нелогічним і несправедливим покладення на них окрім обов’язку нести ті обмеження, які пов’язані з накладенням на них адміністративного стягнення, ще й обов’язку сплачувати за це судовий збір.

Відповідно до положень Загальної частини Кодексу України про адміністративні правопорушення до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, застосовується адміністративне стягнення, яке і є мірою відповідальності. Покладення на таку особу одночасно з застосуванням до неї адміністративного стягнення ще і обов’язку сплатити  за це судовий збір, на нашу думку, не відповідає засадам вітчизняної адміністративно-правової доктрини і прямо суперечить Конституції України.

Але припустімо подальші кроки в «законотворчості» ініціатора описуваного закону (Миколи Яновича Азарова). Чи не втілить Кабінет Міністрів України на законодавчому рівні і такі «державні послуги»:

– покладення на осіб, у яких в кримінальному провадженні було арештоване майно (наприклад, автомобіль), обов’язку відшкодувати витрати на транспортування до місця збереження (штрафмайданчика) та охорону такого майна (автомобіля);

– покладення на особу, щодо якої здійснювались заходи негласного отримання інформації, витрат на організацію та проведення таких заходів;

– покладення на осіб, щодо яких судом як запобіжний захід обрано тримання під вартою, обов'язку відшкодування витрат, пов'язаних з їх триманням у ІТТ, СІЗО тощо.

Це автор фантазує. Але хіба не має на таку фантазію підстав?

Якщо попри висновки Головного науково-експертного управління та Головного юридичного управління апарату Верховної Ради України, якими було рекомендовано не приймати вказаний законопроект з принципових питань порушення Конституції України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 року таки був винесений на голосування і прийнятий Радою, то можна з сумом зазначити лише таке:

«За СРСР кухарки голосували за закони, проте, готували їм проекти законів юристи; в Україні кухарки самі готують закони та голосують за них, не рахуючись з думкою юристів і єдиним при цьому аргументом є «викачування» грошей з простих людей без будь-яких моральних чи юридичних підстав, будь-якими методами та засобами».

 

З повагою,

 

Адвокат Микола Луцюк.

 

Додатково дивіться статтю:
Відшкодувати моральну шкоду в судовому порядку стало дорожче, або як держава забезпечує доступ громадян до правосуддя

Коментарі  

 
0 #1 RE: Як Україна вводить неконституційні податки. Новели законодавчого здирництва.Ярослав Коноплястий 06.11.2013, 16:20
це просто жах, колеги. От так і живемо
Цитата | Скарга
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ